10 країн з жорсткими заходами боротьби проти куріння

352

 Ділитися в Facebook
 Розповісти Вконтакте
 В Однокласники
Поділитися:


Неможливо однозначно ставитися до антитютюнових ініціатив та законами. З одного боку, куріння — цілком традиційний спосіб губити своє здоров’я, отримуючи від цього задоволення. З іншого — некурящі люди мають право бути незадоволені тим, що їх здоров’ям мимоволі розпоряджається любитель табачка.

Законодавчі ініціативи, покликані захистити права курців громадян від їх примусового отруєння нікотином, в, цілому, розумні. Але деколи беруть химерні форми.

10

Фінляндія

Уряд цієї держави поставило метою до 2040 року отримати абсолютно некурців країну. Ці ідеї досить старі, і антитютюнові закони з 1977 року поступово посилюються. Тим не менш, на сьогодні вони досить ліберальні — палити можна у себе вдома (хто б сумнівався!) і в будь-якому місці, яке не вважається «громадським».

Штрафи за порушення відносно гуманні — від 50 до 170 євро. Але от якщо з сигаретою зловлять підлітка, йому загрожує тюремне ув’язнення. Суворо виховують молодь, видно далекий приціл. Незважаючи на амбіційні плани, у Фінляндії все ще курить кожен п’ятий.

9

Швеція

Веселі скандинави не хочуть відставати від «гарячих фінських хлопців» і також поставили собі за мету домогтися повністю некурців країни. Правда, дещо обережніше — до 2050 року. Ну, так вони і до антитютюнових ініціатив Всесвітньої Організації охорони Здоров’я приєдналися, лише подумавши — в 2005 році.

Правда, підійшли до справи з практичністю і докладністю: курити можна тільки в барах і ресторанах. Але проявили єзуїтську жорстокість, прописавши в законі як місця для куріння «окремі закриті приміщення, в яких заборонено приймати їжу і напої».

Ну, як це так: в ресторані — і не поїсти за цигаркою? Одне знущання. Практичні шведи подумали-подумали, та й знайшли лазівку. Багато кафе перекваліфікувалися в «приватні клуби з платним членством». І тут вже господар клубу має право заводити в своєму монастирі особливий статут. «Членство» купується в такому ресторані будь-яким відвідувачем момент замовлення меню.

8

Ірландія

Ця країна першою підтримала антитютюнові ініціативи ВООЗ, озвучені в 2004 році. І хвацько призначила штраф до 3 000 євро за куріння в будь-якому місці, якщо воно не було спеціально зазначено владою.

Можна спробувати закурити в кафе або ресторані — але власник швидко припинить це неподобство, злякавшись штрафу в 10 000 євро. Особливо ірландцям прикро, що курити заборонили в пабах — священних для кожного справжнього ірландця місцях. Ну, яка ж кухлик пива без цигарки?!

7

Франція

Життєлюбні французи приєдналися до антитютюнового хороводу в 2008 році. І, не бажаючи відмовляти собі в звичних задоволеннях, встановили досить гуманний за європейськими мірками штраф: всього 68 євро.

Більш того, офіційно дозволено паління на терасах підприємств громадського харчування (як же їм заздрять шведи!) і… на палубі корабля.

Один щасливий для курців рік — 2007 — можна було подиміти на дискотеці або в ресторанному залі. Але, «недовго музика грала». Сьогодні це задоволення «коштує» 135 євро. Тепер найчастіше спостерігається парадокс: ресторан порожній — а на терасі яблуку ніде впасти.

6

Німеччина

Методичні німці, приєднавшись до загального хороводу заборон одночасно з французами, відлили формулювання в чавуні: «палити можна тільки в особливих закритих приміщеннях». І крапка. За порушення штраф від 25 до 250 євро.

Не цілком зрозуміло, чим викликана десятиразова різниця у величині штрафу — треба уважно вивчати десятки параграфів, подпараграфов і циркулярів. Але точно відомо, що на таксиста, в машині якого пахне тютюном, накладається штраф 1 000 євро. (І правильно).

Втім, звиклі до папироске бюргери не втомлюються бурчати, пригадуючи, що перші антитютюнові закони підписував наприкінці тридцятих років особисто Гітлер, і прикро обзивають депутатів.

5

Японія

Виконавчі японці «взяли під козирок» в 2009 році. Передбачаючи різноманітність ситуацій і обставин, у яких можливе порушення, свідомо встановили дуже широкий діапазон штрафних санкцій (у перерахунку на євро) приблизно від 25 до 1 000.

І — встановили своєрідні заборони. Курити можна на повітрі — але не скрізь. На вулиці — але не на кожній. В будинках — але не у всякому приміщенні.

Загалом, «дозволено все, що не заборонено», а заборонено багато. Забавно, що на більшості «заборонених» вулиць палити все-таки можуть — але тільки жінки.

4

Великобританія

Приєднавшись до антитютюнової конвенції на рік пізніше Швеції (у 2006 році), манірні англійці підійшли до справи з британської педантичністю — і з часткою своєрідного англійського гумору. Палити дозволяється у себе вдома (так в законі прописано!); у номері готелю; на вулиці… у в’язниці.

Абсолютно неприпустиме паління у спортивних комплексах і на стадіонах. А у Шотландії, крім того, куріння неприпустимо на зупинках громадського транспорту. Порушника накладається штраф в 2 500 євро.

3

США

Заповзятливі американці після довгих дебатів приєдналися до антитютюнових ініціатив ВООЗ у 2010 році. І негайно скористалися правом кожного штату із З’єднаних на встановлення суверенних законів. Порядки куріння і штрафні санкції можуть раптово змінитися, як тільки ви перетнете невидиму лінію, позначену барвистим білбордом.

Штрафи варіюються від 250 до 1 000 доларів США, залежно від штату та конкретного порушеного пункту законодавства. Загальним є заборона на куріння в державних установах, спортивних закладах і в лікарнях.

У більшості штатів потрапило під заборону куріння в барах і ресторанах. У Нью-Йорку заборонено куріння в громадських парках, скверах і на прилеглих вулицях. А Каліфорнія взагалі некуряща — палити можна тільки у себе (це важливо!) будинку.

Не бажаючи відставати від своїх історичних батьків — британців — американці свої закони теж супроводили певним гумором. Правда, не настільки вишуканим.

У штаті Іллінойс за куріння в автомобілі (саме так) при дитину до восьми років батьку загрожує в’язниця. При цьому, власник кафе, в якому «хоч сокиру вішай», всього лише заплатить 2 500 доларів. І, так, — незалежно від штату, «дозволено вільно курити у в’язниці».

2

Індія

Країна, яку важко зрозуміти європейцеві. Штраф за куріння поза дозволених місць нам здається сміховинною — всього лише ціна однієї пачки сигарет. Але в країні тотальної бідності (і навіть голоду) на цю суму сім’я може прожити тиждень.

Куріння тютюну дозволено тільки на вулиці, причому в особливо відведених місцях (на пахощі заборона не поширюється).

Курять багато — практично кожен п’ятий. Але це офіційна статистика, яку в Індії з об’єктивних причин вести дуже важко. Враховуючи, що фактично заборона на куріння не дотримується ніде і ніким, можна припустити, що «куряг», насправді, більше офіційних 250 мільйонів.

1

Греція

Приєднавшись до Конвенції одними з останніх (у 2010 році), греки підійшли до справи з традиційної балканської хвацькістю. І відразу призначили жорсткі штрафи за куріння поза відведених місць.

Від 50 до 200 євро «варто» куріння в будь-який з вільних від тютюну» зон. У не зовсім зрозумілих «особливо тяжких» випадках штраф може скласти 3 000 євро. Рецидивіст заборгував казні цілих 10 000. При цьому суворі обмеження: палити можна лише вдома та в «особливо відведених місцях».

Заборона не дотримується ніхто. За офіційною статистикою, Греція — країна, яка найбільше курить в Євросоюзі. Більш того, власники деяких кафешок відкрито продають відвідувачам сигарети і столики сервірують попільничками. І нікого з них не бентежить прописаний у законодавстві штраф в 10 000 євро.