Ділитися в Facebook
Розповісти Вконтакте
В Однокласники
Поділитися:
Нічого незвичайного в тому, що фантасти часом передбачають якісь події або химерні повороти суспільного життя. Частіше, звичайно, зі своїми передбаченнями, буквально «сідають в калюжу», але часом передбачення здається містичним.
Деякі ідеї взагалі здаються такими дивними, що їх появи важко було б очікувати. Але, от, наприклад, десяток літературних думок, фантастичним чином втілених в реальності.
10
Система Каспаров-Карпова
Стругацькі не просто взяли абсолютно випадкове поєднання прізвищ в якості заступника якоїсь «мудрованою формули» — вони самі не уявляли, що б могло стояти за цим фантастичним методом прийняття та обробки значних масивів інформації. Фактично, за назвою крився якийсь спосіб перенесення людської особистості в обстановку штучного розуму.
Відомо, що на момент написання повісті Гаррі Каспарова зовсім не було на світі, а Анатолій Карпов лише ходив у школу. Перчику додає те, що «Каспаров» лише псевдонім бакинського хлопця на прізвище Вайнштейн.
Історичним ж фактом є те, що таблиці та хронометражі безкомпромісних сутичок цих двох прославлених гросмейстерів «старої» і «нової» шахових шкіл лягли в основу навчання систем штучного інтелекту, які керували шаховими суперкомп’ютерами. В результаті, в 1997 році чинний чемпіон світу програв машині «начисто».
9
Квас «Нікола»
До творчості Віктора Пелевіна можна ставитися по-різному. Але те, що цей письменник залишив слід не тільки на книжкових полицях, але і в нашому побуті — однозначно.
Віктор Олегович веде дуже скритний спосіб життя. На питання про «технології творчості» намагається стримано віджартуватися. І як же сприймати той факт, що майже сотня дизайнерських рішень та рекламних девізів, висловлених Віктором (вустами і вчинками його літературних героїв) в різний час, отримала знак охорони прав і зустрічаються нам, буквально, на кожному прилавку? Ось прямо сьогодні в універмазі легко знайти квас «Нікола» (девіз «не-кола»). Привіт з 1999 року — роман «Покоління П».
8
Бійцівський клуб
Чак Паланік завжди потрясав читача — такі вже стиль і традиції автора. Виданий в 1996 році, роман мало сказати «сколихнув маси» — що там говорити, став культовим.
Задум, ставить головного героя в протистояння з суспільством стандартного офісу, стандартної життя, стандартних квартир — і, в підсумку, у протистояння зі стандартом власної особистості, буквально зрушив якісь пласти в суспільстві.
Неодноразово поставлений на театральній сцені, двічі екранізований… Народ настільки «зачепила» сюжетна тема, що підпільні «бійцівські клуби почали рости як гриби після дощу. І більшість з них були, зрозуміло, нелегальні і напівкримінальними.
7
Криміналістичні методи
У циклі пригод про геніального приватному сищика Артур Конан-Дойль описав як літературну гіперболу такі технічні засоби і методи збирання доказів, які здавалися смішними і непридатними на практиці. Збір частинок попелу, аналіз волосків на капелюсі, розглядання мікрослідів і крихітних подряпин. Все це анекдотично підкреслювало примхи літературного персонажа.
Але поступово всі ці кошти увійшли в арсенал криміналістів. Чималу роль зіграло розвиток технічних засобів, у тому числі мікроскопії. Але набагато більший вплив мало поступове накопичення і систематизація архівної інформації.
6
Надлюдина (Ніцше)
Деяким фантастичним ідеям краще б залишатися на книжкових сторінках. Німецький філософ Фрідріх Ніцше висунув ідею про якусь «наступної сходинки» розвитку людської особистості — ідею про надлюдину. Це не «бетмен» або «супермен» у повсякденному плані, фізично «надлюдина» мало відрізняється від обивателя. Але ось його особистість розвинена за дещо іншим моральним і філософським законами, відкриваючи нові горизонти соціалізації та особистісного розвитку.
На жаль, ця ідея була досить примітивним способом використана нацистами. В їх ідеології право «стати надлюдиною» відводилося якоїсь «обраної раси», решті ж відмовляли в праві навіть просто «бути людиною».
5
Мертві душі
Не всі знають, наскільки саме не було дописано це епохальний твір — те, що ми маємо змогу читати, становить менше третини від авторського задуму. Але і того, що є, Миколі Васильовичу більш ніж вистачило для достовірного опису абсолютно незвичайних сюжетів.
Чорт з ними, з маніловськими «мостами». Гоголь передбачив (а, може бути, лише переклав на російську мову?) масштабне будівництво фінансових пірамід.
Сама по собі ідея прийняття еквівалентом «простим грошей» шматочків різаною паперу була, одночасно, прорывна, і порочна. Гоголь азбучно показав, що зробить фінансист, що отримав в руки подібний інструмент: почне торгувати повітрям. Причому, Чичиков був відносно чесний: торгував не «чистим повітрям», але лише чужими борговими зобов’язаннями.
4
Однорукі бандити
Навіть якщо людина не схильний до азартних ігор, термін «однорукий бандит» йому напевно знайомий, як мінімум, по фантастичних і детективних творів. Компактні стійки, набиті електронікою, дозволяють з легкістю розлучитися з певною сумою грошей в обмін на зачаровує «задоволення» спостерігати метушню кольорових картинок.
Це гральний бізнес. Але в будь адміністратора банку (і навіть біля входів у магазини) ми іноді спостерігаємо дуже схожі ряди високотехнологічних апаратів. Тільки називаються вони «банківські термінали» і заявленою метою є спілкування клієнта зі своїм банком. Наприклад, одержання або внесення все тих же грошей.
Чи Велика різниця? А її в принципі немає! Артем Сенаторів і Олег Логвинов у 2012 році опублікували роман «Аскетская Росія», в якому ця різниця стерта на законодавчому рівні. І, здається, випередили банкірів, підказавши їм ще одну можливість «карати» клієнтів, що віддають перевагу грошову готівку.
3
Підводний човен
Саме по собі поняття «потаємного судна» (у формулюванні Юхима Ніконова) було цілком очевидно всім корабелам споконвіку. Зауважте: Ніконов свій проект представляв ще Петру I (у 1721 році).
Судно Ніконова було практично непридатне. На жаль, випередив свій час. Півтора століття потому глибоко засекречені роботи споруди «потаємних судів» майже одночасно були розгорнуті в США, Великобританії, Німеччини і Росії.
Те, що Жюль Верн дуже точно описав конструкцію практичної підводного човна («20 000 льє під водою») — була, швидше, витік стратегічної інформації. Тому що до моменту публікації роману (1870 рік) бойові підводні човни встигли чудово потопити п’ять бойових кораблів і не зазначене в реєстрах кількість суден постачання.
Рідкісний випадок: інженери випередили фантастів.
2
Атомна бомба
Першим і найбільш вичерпним літературним описом застосування атомної зброї треба визнати роман Герберта Уеллса «Звільнений світ». Книжка була опублікована у 1913 році — рік моторошнуватих і неточних гаубиць, кінних возів, грандіозних аеростатів і незграбних у порівнянні з дирижаблями фанерних літачків-етажерок.
Герберт Уеллс описував не цілком атомну зброю у чітких формулюваннях (та й не міг, атомна фізика тільки-тільки вставала на ноги). Він описав концепцію застосування зброї, близької до абсолютного впливу на тактику та політику.
Забавно, що за деякими з глав і сьогодні цілком можна проводити заняття з ОБЖ.
1
Мініатюрні навушники
Ще на початку п’ятдесятих Рей Бреддбери згадав як цілком зрозуміле те, що при мініатюризації електроніки стане не тільки можливим, але і зручним використовувати для прослуховування музики і радіопрограм мініатюрні пристрої, що вставляються прямо у вухо. Передбачивши появу навушників – «крапельок». Це було ще в епохальній романі «451° за фаренгейтом» (1953 рік).
До середини п’ятдесятих «крапельки» вже міцно увійшли в арсенал спецслужб, але все ще були дивиною для простій публіки. Це дозволило Рею використовувати ідею вдруге, в тому ж 1953 опублікувавши розповідь «Вбивця». У ньому зачіпалася проблематика сверхраспространения гаджетів радіозв’язку і витіснення людського спілкування «мобільним контентом».
Виходить, що в один рік Рей Бредбері зміг передбачити не лише поширення революційного технічного пристосування, але і суміжних з цим соціальних реформ.
